Сьогодні натрапила на дуже зворушливу історію. Такого незвичайного застосування Молескіна я ще не зустрічала.

«Мої сини виросли і відправились у мандри, на пошуки свого щастя, тому ми не бачимось довгі періоди часу і навіть не маємо можливості підтримувати зв’язок. Декілька років тому я вирішив запровадити «обмін щоденниками між батьком і синами» - мої діти пишуть про своє життя, свої почуття, надії, страхи і розчарування протягом цілого року. Я, в свою чергу, веду щоденник для кожного з них, стараюсь передати мудрість, кумедні історії і батьківські поради, які часом спадають мені на думку.

І ми пишемо все це в різних Молескінах. Потім, першого січня кожного нового року, ми обмінюємось щоденниками і отримуємо натомість нові, чисті записники, щоб знову писати в них протягом року. 

Записи в щоденниках часом бувають дуже важкими, бо сини довіряють мені найбільш особисті переживання і часто жорстокі випробування, з якими стикаються в житті. Але я б не віддав ці, часом дуже сумні, щоденники ні за які гроші. Вони стали безцінними зрізами часу.

Це фото цьогорічних щоденників. Протягом року діти записували для мене свої життя – різноманітні і розкидані по всьому світу: автомагістралі і дальні перевезення, місіонерство в Нікарагуа, військово-морський флот… Їхні думки, їхній біль, їхні рани – фізичні, емоційні і духовні -  все це в щоденниках. З мого боку, я стараюсь передати батьківську мудрість, дозволяю їм зазирнути в мої надії, мрії, миті відчаю і слабкості. Ми обмінюємось записниками на Новий Рік, віддаючи старих компаньйонів і отримуючи нові чисті сторінки для записів.» 

Брок Мікс, Аннандейл, Вірджинія

via moleskineus.com